Історія створення Фрактальної терапії

Засновник системної сімейної терапії Мюррей Боуен спрямовував зусилля на розкриття теорії сімейних систем, сімейних сценаріїв, а також метод генограми, що дозволяє побачити цілісну і комплексну взаємодію усередині сімейної системи.

Проте, цей напрям обмежений своїми інструментами в тих випадках, коли особа, що проводить роботу за методом генограми, позбавлена необхідної інформації про своїх попередників. Так, представники деяких етносів колишніх союзних республік, що входили до складу СРСР, піддалися свого часу депортації за межі споконвічно етнічних територій, у зв’язку з чим цінна інформація про життя, культуру і побут представників попередніх поколінь була втрачена безповоротно.

Представник філадельфійської школи психотерапії Іван Бузормені-Надь розробив концепцію, що описує міжпоколінні трансгенераційні стосунки.

Проте, в аспекті неусвідомлюваної ідентифікації особи з членом сім’ї або роду, доля якого часто виявляється трагічною або нещасною, невирішеною залишається низка питань, що прояснюють мотиви і причини життєвого вибору того або іншого родича; недостатньо розглянуті чинники впливу представників більш ранніх поколінь на життя і ухвалення рішень сьогоднішнім поколінням.

Засновник транзактного аналізу Е. Берн, описуючи варіанти дії сім’ї і окремих її членів на життя дитини, використовує поняття «сценарій»: «постійно діючий життєвий план, створений в дитинстві під впливом батьків. Це психологічна сила, що підштовхує людину до його долі, незалежно від того, чи чинить опір він або підкоряється добровільно»

Проте, в аспекті теорії життєвого сценарію досі залишається невирішеним питання про механізми передачі сценарію з покоління в покоління. Також маловивченими є різні способи і засоби трансляції того або іншого сценарію.

Особливий внесок у вивчення проблем міжпоколінної трансляції і спадкоємства був внесений американським соціальним психологом, психотерапевтом, автором методу соціометрії і психодрами Дж. Морено. Його аналіз сімейних комплексних зв’язків, свідомого, «соціального атома» за деякими твердженнями стали основою методу геносоціограми, що дозволяє зафіксувати і досліджувати афективне уявлення про генеалогічне сімейне дерево.

Проте, до сьогоднішнього дня недостатньо висвітленим залишається питання про те, яким чином трансгенераційні чинники (сімейна історія – травми, коаліції, таємниці тощо) впливають на змістовну сторону небажаного життєвого сценарію, а також фігури яких предків найбільш суттєво впливають на нього.

Розвиток психоаналітичної сімейної терапії призвів до виділення трансгенераційного підходу як самостійного напряму (В. Де Гольжак, А.А. Шутценбергер, Б. Хеллінгер).

А. А. Шутценбергер доходить висновку, що в кожній сім’ї є події, що впливають на долю подальших поколінь. Звідси – логічне припущення: наш вибір важливих життєвих подій, етапів розвитку, успіхів, невдач, професійної орієнтації, партнерів для створення сім’ї, переваги і пріоритети, вікові паралелі можуть бути зумовлені подіями, що сталися в нашій сім’ї за декілька поколінь до нашого народження.

Берт Хеллінгер, відштовхуючись від трансгенераційного методу, з’єднав феноменологічний і системний підходи. Він розглядає клієнта і заявлену їм тему в контексті взаємозв’язку клієнта з членами його сім’ї, вводить поняття «Сімейної системи», відносячи до неї тих, на кого поширюється цілісність сім’ї. Сюди входять живі брати і сестри, батьки, що померли, і їх живі брати, і сестри, що померли. До системи також відносяться ті, хто поступився місцем в системі кому-небудь з членів сім’ї. Згідно Б. Хеллінгеру, відчути цілісність і повноту можливо лише у разі визнання їх усіх, коли кожному з них знаходиться місце у своєму серці.

Найближчі аналоги заявленого методу в особі В. Де Гольжак, А. А. Шутценбергер, Б. Хеллінгера є наріжним камінням трансгенераційного підходу.

Проте, виходячи з логіки інтеграційних процесів, можна зробити висновок: для вирішення поставлених завдань і відповідей на спірні питання вище переліченим методам бракує теоретичного розширення. Можна з упевненістю стверджувати, що в той час, коли створювалися, вони виконали своє завдання – сформулювали постановку проблемного питання, провели детальний аналіз передумов і принципів передачі спадкового матеріалу і виділили його в окремий науковий спектр досліджень.

На сьогодні Фрактальна терапія виявила механізми передачі трансгенераційної травми майбутнім поколінням; розробила алгоритм залучення і використання ресурсу роду для підтримки майбутніх поколінь (психоенергетичний аспект); збагатила інструментарій психотерапії новим трактуванням і практичними знаннями, що сприяють усуненню передачі трансгенераційної травми і Ключової травми особи; розробила механізм зупинки і нівеляції руйнівних програм, що передаються в майбутні покоління.

Крім того, Фрактальна терапія розширила наявну теоретичну базу за рахунок інших філософських систем і концепцій, що значно доповнило перелік можливостей у вирішенні питання усунення згубного й руйнівного впливу трансгенераційної травми. Зокрема, йдеться про такі східні світоглядні і прикладні системи як йога і цигун, що виводять мислення за рамки колишніх теоретичних меж і розширюють розуміння людської психіки і механізмів її функціонування.

ФТ виділяє наступні спадкові чинники:

• програми дефіцитного характеру, що призводять до згасання, руйнування і знищення вітального початку в структурі особи
• згубні сценарії, що призводять до емоційного дистанціювання, відокремлення і замкненості
• різні форми поведінкових відхилень і ментальних установок, що призводять до втрати життєвого ресурсу на усіх рівнях, призводять до смерті фізичної, емоційно-вольової, інтелектуальної. В результаті актуалізації програм і життєвих сценаріїв деструктивного характеру, унеможливлюється досягнення особою своєї істинної природи у сфері універсального Духу (область символічного безсмертя як складова духовно орієнтованого напряму)